повечірній
ПОВЕЧІРНІЙ, я, є, рідко. Який буває ввечері. Ніч тужавіла, перемігши повечірні присмерки (Ле, Клен. лист, 1960, 142); Їх [дуби і сосни] радує день і дівоча розмова, Рахманного поля розбуджені соки, Дніпровських лиманів лискуча підкова, Шатра повечірнього небо високе (Мал., Запов. джерело, 1959, 219).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повечірній | повечірня | повечірнє | повечірні |
Родовий | повечірнього | повечірньої | повечірнього | повечірніх |
Давальний | повечірньому | повечірній | повечірньому | повечірнім |
Знахідний | повечірній, повечірнього | повечірню | повечірнє | повечірні, повечірніх |
Орудний | повечірнім | повечірньою | повечірнім | повечірніми |
Місцевий | на/у повечірньому, повечірнім | на/у повечірній | на/у повечірньому, повечірнім | на/у повечірніх |