повипускати
ПОВИПУСКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Дати можливість чи дозволити всім або багатьом іти, вийти, поїхати і т. ін. звідкись, кудись. Кінні конвоїри гнали взяту під арешт Гаркушину наймичку, на яку впала підозра, що це вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 349); - Ой! - кинулася Докія. - Він ще їх [арештованих] повипускає десь (Кучер, Трудна любов, 1960, 72); // Вигнати куди-небудь худобу, птицю. Прийшла весна. Повипускали бідолашну тую тварину на зелену зілиночку (Гр., Без хліба, 1958, 139); // Перестати тримати все або багато чого-небудь. Та й заведе [баба] якої-небудь такої чудної казки, то діти аж боки рвуть регочуться або пообмирають і пір'я з рук повипускають з переляку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27).
2. Повернути свободу, звільнивши з ув'язнення, з-під арешту і т. ін. всіх або багатьох. Деяких людей хутко повипускали й оправдали, хоч нікого і не було винуватого (Вовчок, І, 1955, 248).
3. Виставити, висунути назовні все або багато чого-небудь. Жарота. Всі розпарені.. Хлопці повипускали сорочки (Вас., III, 1960, 324); Хлопці з-під шапок повипускали кучері (Головко, II, 1957, 125).
4. Утворити при рості колосся, пуп'янки і т. ін. Величезні глейкі бруньки на каштанах перетворилися вже на ніжні семилисники й повипускали свічечки майбутніх квітів (Ю. Янов., II, 1954, 88).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повипускаю | повипускаємо |
2 особа | повипускаєш | повипускаєте |
3 особа | повипускає | повипускають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повипускав | повипускали |
Жіночий рід | повипускала | |
Середній рід | повипускало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повипускаймо | |
2 особа | повипускай | повипускайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повипускавши |