повіддавати
ПОВІДДАВАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Повернути назад, віддати все або багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.).
2. Передати, вручити кому-небудь усе або багато чогось.
3. Дати кому-небудь для користування, у власність усе або багато чогось; відмовитися від усіх або багатьох своїх речей, належного майна і т. ін. на чиюсь користь. - На Буняках он, кажуть, махновці всіх коней у хуторян позабирали. - Самі повіддавали, - буркнув Данько (Гончар, II, 1959, 225); * Образно. Душі незайманої, молодої Всі скарби їй одній повіддавав (Павл., Бистрина, 1959, 215).
4. Дати все або багато чого-небудь кудись, кому-небудь з певною метою. Повіддавати взуття в ремонт; // Відправити всіх або багатьох куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо і т. ін.). - Синів червоним повіддавали? Щодня їх сюди ждете? - І виляск нагайки (Гончар, II, 1959, 355); Вона повіддавала старших синів в повітову школу (Збірник про Кроп., 1955, 15).
5. за кого і без додатка. Видати заміж усіх або багатьох. Мешкав [Беньямін] у великій кам'яниці, повіддавав доньки за багатих панських купців (Коб., І, 1956, 543); Повіддававши та поженивши дітей, він сам опинився на злидарській пайці грунту (Стельмах, І, 1962, 600).
@ Повіддавати заміж - те саме, що Віддати заміж (усіх або багатьох) (див. віддавати). [Гапка:] Не я вас поженила, не я й заміж повіддавала (Кроп., II, 1958, 149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіддаю | повіддаємо |
2 особа | повіддаєш | повіддаєте |
3 особа | повіддає | повіддають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повіддавав | повіддавали |
Жіночий рід | повіддавала | |
Середній рід | повіддавало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіддаймо | |
2 особа | повіддай | повіддайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повіддававши |