поголубілий
ПОГОЛУБІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поголубіти. Поголубіле небо.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поголубілий | поголубіла | поголубіле | поголубілі |
Родовий | поголубілого | поголубілої | поголубілого | поголубілих |
Давальний | поголубілому | поголубілій | поголубілому | поголубілим |
Знахідний | поголубілий, поголубілого | поголубілу | поголубіле | поголубілі, поголубілих |
Орудний | поголубілим | поголубілою | поголубілим | поголубілими |
Місцевий | на/у поголубілому, поголубілім | на/у поголубілій | на/у поголубілому, поголубілім | на/у поголубілих |