подавити
ПОДАВИТИ, давлю, давиш; мн. подавлять; док., перех. 1. Навалюючись вагою, позбавити життя, знищити всіх або багатьох. [Микола:] Хати такі були, що якби не веліли порозламовати [порозламувати], то б од вітру самі попадали і подавили б своїх хазяїнів (Котл., II, 1953, 28); Один з танків бере напрямок сюди.. - Страшно! Подавить він нас! (Гончар, II, 1959, 375); // Роздушити все або багато чого-небудь. Тимко скочив на гарбу і ліг на солому, підклавши під голову руки. - Стій! Яйця подавиш! - злякано вихопив Охрім свою торбу з харчами (Тют., Вир, 1964, 281).
2. Давити якийсь час. * Образно. [Гавенда:] Що мені жаліть його, коли він заслужує на те. [Ледачий:] Ну, коли так, то я з нього подавлю олії... (К.-Карий, II, 1960, 21).
3. перен. Пересилити в собі, подолати (почуття, відчуття і т. ін.); не дати виявитися; приглушити. [Матушка гуменя:] Чи матимеш ти силу в собі подавити всі ті потайні чернечі гріхи, які з усіх боків обступлять тебе (Мирний, V, 1955, 71); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (Донч., V, 1957, 457); Подавити нервове збудження.
4. Знищити що-небудь, припинити силою ворожі дії. Подавили [матроси] кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (Кучер, Голод, 1961, 132).
5. перен., розм. Поморозити, заморозити. - Отаке-то вчинилося!.. - мовив старий дід, оглядаючи холодні трупи. - Шкода молодої сили - подавив мороз (Мирний, IV, 1955, 306).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подавлю | подавимо |
2 особа | подавиш | подавите |
3 особа | подавить | подавлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подавив | подавили |
Жіночий рід | подавила | |
Середній рід | подавило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подавімо | |
2 особа | подави | подавіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подавивши |