подраний
ПОДРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подрати 1. Він узяв його [собаки] вухо, подране в щоденній гризні, і стиснув його між пальцями (Мик., II, 1957, 177); // у знач. прикм. Штани в його полатані, Подрана свитина (Щог., Поезії, 1958, 66); У подраних капцях на босу ногу йшла Марина Сукачова з сином (Шиян, Гроза.., 1956, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подраний | подрана | подране | подрані |
Родовий | подраного | подраної | подраного | подраних |
Давальний | подраному | подраній | подраному | подраним |
Знахідний | подраний, подраного | подрану | подране | подрані, подраних |
Орудний | подраним | подраною | подраним | подраними |
Місцевий | на/у подраному, подранім | на/у подраній | на/у подраному, подранім | на/у подраних |