пожинати
ПОЖИНАТИ, аю, аєш, недок., ПОЖАТИ, жну, жнеш, док., перех. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (Гонч., Вибр., 1959, 209).
2. перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого. [Юда:] Що він посіяв, те й пожав! Сам винен! (Л. Укр., III, 1952, 141).
@ Пожинати лаври див. лавр; Пожинати плоди чого - одержувати те, що є наслідком праці, діяльності; користуватися чим-небудь одержаним, досягнутим у праці і т. ін. Роки вирішальних успіхів соціалістичного будівництва, коли радянський народ уже міг пожинати плоди своїх зусиль, стали новим етапом у творчому розвитку Максима Рильського (Криж., М. Рильський, 1960, 63).
3. тільки док. Жати якийсь час. Саме жали ячмінь, а він уже перестиг - сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати, отож пожали [мати з сином], поки можна було, та й вернулися із степу зарані перед обідом (Головко, II, 1957, 422).
4. тільки док. Вижати, зжати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Чи я в полі не пшениця була..? Взяли мене да й пожали, У снопики пов'язали (Чуб., V, 1874, 438); Де був єчменець [ячмінець], овесець високо, - давно пожали (Хотк., II, 1966, 267).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожинаю | пожинаємо |
2 особа | пожинаєш | пожинаєте |
3 особа | пожинає | пожинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожинатиму | пожинатимемо |
2 особа | пожинатимеш | пожинатимете |
3 особа | пожинатиме | пожинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пожинав | пожинали |
Жіночий рід | пожинала | |
Середній рід | пожинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожинаймо | |
2 особа | пожинай | пожинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пожинаючи | |
Минулий час | пожинавши |