позаганяти
ПОЗАГАНЯТИ, яю, яєш і ПОЗАГОНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Мирний, І, 1949, 130); [X а я (гука в двері) :] Позагонь усю птицю у закути та позамикай! (Кроп., V, 1959, 267).
@ Позаганяти (позагонити) на той світ - те саме, що Загнати у могилу (на той світ і т. ін. ) (усіх або багатьох) (див. заганяти 1). - Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. Та все сапкою... Не впораємось, Павлушо, а жінок і дівчат позаганяємо на той світ (Кучер, Трудна любов, 1960, 375); Дід знову забалакав, наче сам до себе: - Ще мало людей забили, на той світ позагонили? (Мирний, II, 1954, 62).
2. Загнати кудись далеко всіх або багатьох; // безос. - Хіба на них розсердишся? ..А ще ж - сиротята. Либонь усі будинківські [з дитбудинку]. І з Волги, і з Катеринославщини... Голодом позагонило... (Головко, І, 1957, 248).
3. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). - Не позаганяйте коней, хай частіше перепочивають (Стельмах, Правда.., 1961, 336).
4. розм. Глибоко застромити, вбити в що-небудь з розгону, з силою все або багато чогось.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позаганяю | позаганяємо |
2 особа | позаганяєш | позаганяєте |
3 особа | позаганяє | позаганяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позаганяв | позаганяли |
Жіночий рід | позаганяла | |
Середній рід | позаганяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позаганяймо | |
2 особа | позаганяй | позаганяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позаганявши |