покалатати
ПОКАЛАТАТИ, аю, аєш, док. 1. Сильно постукати. Як приходила здекуція [екзекуція], то ми з бабою ховалися у лози, мов від татар, а хату замикали. То ті здекутники [екзекутори] прийдуть, покалатають, покленуть та й.. далі [підуть] (Фр., І, 1955, 374); Походили [сторожі], покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати (Вишня, І, 1956, 416).
2. Подзвонити; забити у дзвін. Голова взяв дзвоника, покалатав ним, поставив той дзвоник на місце і вже потім звернувся до присутніх (Шиян, Баланда, 1957, 115); Мавпа часто спостерігала, як матроси б'ють у дзвін. Їй хотілось теж покалатати, але вона не могла дістати, поки там не поставили скриню (Трубл., II, 1950, 63).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покалатаю | покалатаємо |
2 особа | покалатаєш | покалатаєте |
3 особа | покалатає | покалатають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покалатав | покалатали |
Жіночий рід | покалатала | |
Середній рід | покалатало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покалатаймо | |
2 особа | покалатай | покалатайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покалатавши |