покатати
ПОКАТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час. Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини (Ю. Янов., II, 1954, 167); - А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... (Донч., VI, 1957, 39); Ми одповіли, що мати зараз приїздила на чотирьох конях і взяла спершу Володю покатать, а потім приїде й за нами (Збірник про Кроп., 1955, 14).
2. неперех., розм. Швидко поїхати, піти, побігти і т. ін. Він сів на повозку й покатав додому (Н.-Лев., III, 1956, 125); Зашуміло йому в вухах, і в ногах таку силу почув, що покатав, як на поштарських конях (Свидн., Люборацькі, 1955, 172); // Податися, рушити, відправитися куди-небудь. - Олександро Харитонівно! Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову.. службу (Н.-Лев., V, 1966, 253).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покатаю | покатаємо |
2 особа | покатаєш | покатаєте |
3 особа | покатає | покатають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покатав | покатали |
Жіночий рід | покатала | |
Середній рід | покатало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покатаймо | |
2 особа | покатай | покатайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покатавши |