політональний
ПОЛІТОНАЛЬНИЙ, а, е, спец. Стос. до політональності. Особливого колориту надають музиці [другої симфонії Л. Ревуцького] окремі поліладові й політональні моменти, що випливають з принципу народної ладової мінливості (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | політональний | політональна | політональне | політональні |
Родовий | політонального | політональної | політонального | політональних |
Давальний | політональному | політональній | політональному | політональним |
Знахідний | політональний, політонального | політональну | політональне | політональні, політональних |
Орудний | політональним | політональною | політональним | політональними |
Місцевий | на/у політональному, політональнім | на/у політональній | на/у політональному, політональнім | на/у політональних |