понамінювати
ПОНАМІНЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Наміняти багато чогось. Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Гр.); Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені та скиндячки, що понамінювали інші (діти] (Фр., VIII, 1952, 340); [Лизя:] Та я тільки приміряла, а ви вже й на крик. [Гиря:] Ну годі, не сердься! Бач, усього понамінював тобі (М. Куліш, П'єси, 1960, 21).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понамінюю | понамінюємо |
2 особа | понамінюєш | понамінюєте |
3 особа | понамінює | понамінюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понамінював | понамінювали |
Жіночий рід | понамінювала | |
Середній рід | понамінювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понамінюймо | |
2 особа | понамінюй | понамінюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понамінювавши |