пополовілий
ПОПОЛОВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пополовіти. Сіла [Марія] в машину, оглянула долину Завадки, круті схили гір, ялиновий ліс, що спускався до берега, пополовілий лан льону... (Чорн., Пісні.., 1958, 35); Весь пополовілий у місячному сяйві парк аж пахтів ароматом південної ночі (Смолич, І, 1958, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пополовілий | пополовіла | пополовіле | пополовілі |
Родовий | пополовілого | пополовілої | пополовілого | пополовілих |
Давальний | пополовілому | пополовілій | пополовілому | пополовілим |
Знахідний | пополовілий, пополовілого | пополовілу | пополовіле | пополовілі, пополовілих |
Орудний | пополовілим | пополовілою | пополовілим | пополовілими |
Місцевий | на/у пополовілому, пополовілім | на/у пополовілій | на/у пополовілому, пополовілім | на/у пополовілих |