порозгороджувати
ПОРОЗГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Знищити перегородки, тини, огорожі і т. ін. між чим-небудь. * Образно. - Але просвіта колись згодом порозгорожує [порозгороджує] ті загати та опрічні загороди (Н.-Лев., І, 1956, 627).
2. Відгородити тинами, огорожами і т. ін., перегородити все або багато чого-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозгороджую | порозгороджуємо |
2 особа | порозгороджуєш | порозгороджуєте |
3 особа | порозгороджує | порозгороджують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозгороджував | порозгороджували |
Жіночий рід | порозгороджувала | |
Середній рід | порозгороджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозгороджуймо | |
2 особа | порозгороджуй | порозгороджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозгороджувавши |