поросити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порошу | поросимо |
2 особа | поросиш | поросите |
3 особа | поросить | поросять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поросив | поросили |
Жіночий рід | поросила | |
Середній рід | поросило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поросімо | |
2 особа | пороси | поросіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поросивши |
пороша
ПОРОША, і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Старший староста і каже: - ..Раз, дома, у нашій землі, випала пороша... (Кв.-Осн., II, 1956, 56); За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (Шиян, Баланда, 1957, 18); * Образно. На травах від яблунь рожева пороша (Воронько, Славен мир, 1950, 116); Був П'ятаков рудуватий з порошею сивизни (Смолич, Мир.., 1958, 317); *У порівн. Далекий зоряний цвіт сіється і сіється порошею на засніжене село (Стельмах, І, 1962, 274).
Водяна пороша, рідко - мжичка, мряка. З неба сіяла набридлива водяна пороша, бурхливий вітер боляче сік в обличчя мокрими віхтями (Гур., Наша молодість, 1949, 242).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пороша | пороші |
Родовий | пороші | порош |
Давальний | пороші | порошам |
Знахідний | порошу | пороші |
Орудний | порошею | порошами |
Місцевий | на/у пороші | на/у порошах |
Кличний | пороше | пороші |
порошити
ПОРОШИТИ, рошить, недок. 1. перех. Засипати, покривати порохом, пилом. І гарно тут і погано. Гарно - як ніхто не тарахкотить по дорозі й не порошить тебе пилом (Коцюб., І, 1955, 458); * Образно. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом (Тют., Вир, 1964, 73); // у сполуч. із сл. око, очі. Запорошувати. Уздовж Дніпра дув пронизливий вітер і порошив очі чорним пилом (Панч, Вибр., 1947, 372); Дарма, що вітер Мете широкий, Вапно і крейда Порошить очі, - На будівництві Невпинні кроки, Пахучі стружки З-під рук робочих (Бойко, Про 17 літ, 1958, 22).
2. неперех. Вкриватися вихорами пилу, куряви; куритися. Який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить (Вовчок, І, 1955, 288).
3. неперех. Іти, сипати (про дрібний сніг). Ой у полі сніжок порошить (Чуб., V, 1874, 942); В заліплені шибки порошив сухий сніг (Ле, Опов., 1950, 251); Вітер так і свистить. Мороз щипа. У пику сніг порошить (Тесл., З книги життя, 1949, 52); // безос. І не раз було, як гуде холодний вітер, порошить крупами,.. Марина йде до церкви (Н.-Лев., І, 1956, 111); З сивого, хмарного неба порошило - і сніжинки.. сідали одна коло одної на сіре ворсисте сукно (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 619); // чим. Сипати на землю дрібний сніг (про хмари, небо). Ми летіли під хмарами, які дедалі згущались, порошили снігом (Баш, На.. дорозі, 1967, 178); // перех. Засипати, вкривати собою що-небудь (про сніг). Він [сніг] порошить партизанам голови, плечі (Кучер, Дорога.., 1958, 132); // перен. Опадати, осипатися. Усе округи дуже тихо було: чутно тільки порошать листя під віконечком (Вовчок, І, 1955, 345).
4. неперех., розм., рідко. Іти (про дрібний, рясний дощ). Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощ (Грим., Син.., 1950, 104); // безос., чим. Порошить по висхлому кукурудзяному листі дрібненьким дощем (Коз., Серце.., 1947, 130).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порошу | порошимо |
2 особа | порошиш | порошите |
3 особа | порошить | порошать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порошитиму | порошитимемо |
2 особа | порошитимеш | порошитимете |
3 особа | порошитиме | порошитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порошив | порошили |
Жіночий рід | порошила | |
Середній рід | порошило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порошімо | |
2 особа | пороши | порошіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | порошачи | |
Минулий час | порошивши |