посмутнілий
ПОСМУТНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посмутніти. А чому ж це милий, Чому посмутнілий? (Ющ., Люди.., 1959, 12); Варвара Сніжко, в вишиваній рясній сорочці, перемовлялася із Маврою, кивала на посмутнілих сусідок (Горд., Дівчина.., 1954, 169); Згадав він Тані личко миле, Таке бліде та посмутніле (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 95); Циган, водячи смичком, з презирством поглянув на Плачинду, зупинив посмутнілі очі на конях й одвернувся (Стельмах, Хліб.., 1959, 513); В нерадісних думках я виходжу на посмутнілий без хати і катраги двір (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 22); * Образно. Затремтіли зірки посмутнілі і погасли в імлі голубій... (Сос., II, 1958, 473).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посмутнілий | посмутніла | посмутніле | посмутнілі |
Родовий | посмутнілого | посмутнілої | посмутнілого | посмутнілих |
Давальний | посмутнілому | посмутнілій | посмутнілому | посмутнілим |
Знахідний | посмутнілий, посмутнілого | посмутнілу | посмутніле | посмутнілі, посмутнілих |
Орудний | посмутнілим | посмутнілою | посмутнілим | посмутнілими |
Місцевий | на/у посмутнілому, посмутнілім | на/у посмутнілій | на/у посмутнілому, посмутнілім | на/у посмутнілих |
посмутніти
ПОСМУТНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати смутним; засмутитися. Чого мила посмутніла - Чи жаль коню вівса-сіна, Чи козаку меду-вина? (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Ярина знов було трохи посмутніла (Л. Укр., III, 1952, 737); - Матір мою давно бачила? - Ганна раптом посмутніла, поникла головою (Гончар, II, 1959, 257); // Набути сумного виразу (про очі, погляд, обличчя). В теплиці між квітами скрізь походжає Гурток панночок і панів. Дівчина кругом погляда, уважає, І погляд її посмутнів (Л. Укр., І, 1951, 45); Раптом обличчя і в мами, і в бабусі посмутніли (Ів., Таємниця, 1959, 130).
2. перев. безос., перен. Стати похмурим, перестати тішити, радувати (про навколишнє середовище, природні умови тощо). Катря аж за ворота випроводила їх поглядом у вікно. Потім оглянулась на хату - посмутніло в ній (Головко, II, 1957, 294); Всі свої, близькі стали далекими, чужими, - все довкола неї посмутніло, залилося тяжким смутком (Кобр., Вибр., 1954, 209); Як посмутніла сива далина, на деревах багряні й жовті плями... (Сос., Щастя.., 1962, 211).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмутнію | посмутніємо |
2 особа | посмутнієш | посмутнієте |
3 особа | посмутніє | посмутніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмутнів | посмутніли |
Жіночий рід | посмутніла | |
Середній рід | посмутніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмутніймо | |
2 особа | посмутній | посмутнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмутнівши |