потарабанити
ПОТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док. 1. неперех. Тарабанити, стукати по чомусь якийсь час. Кульницький нервово потарабанив пальцями по столі, щось думаючи (Стельмах, II, 1962, 141).
2. перех., розм. Понести або повезти кого-, що-небудь кудись. - Хто ж її потарабанить до того Городця? (Л. Янов., І, 1959, 193); «Слухай, служивий, однеси сього попа в прірву; я тобі десять рублів дам». Солдат того попа на оберемок, потарабанив! (Україна.., І, 1960, 159).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потарабаню | потарабанимо |
2 особа | потарабаниш | потарабаните |
3 особа | потарабанить | потарабанять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потарабанив | потарабанили |
Жіночий рід | потарабанила | |
Середній рід | потарабанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потарабаньмо | |
2 особа | потарабань | потарабаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потарабанивши |