потуплювати
ПОТУПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОТУПИТИ, плю, пиш; мн. потуплять; док., перех. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.). В кімнату вчителя ніяк не наважилася [Настя] зайти, хоч і як її запрошували. Потуплювала погляд, соромливо опускала вії (Речм., Весн. грози, 1961, 40); Вона очиці потупля, Схиляє враз чоло (Граб., I, 1959, 480); Іноді вона засоромлено, мов молода, потупляла очі в землю (Досв., Вибр., 1959, 162); Річенко, що сидів за весь сей час потупивши голову, підняв її (Хотк., І, 1966, 52); Хлопець стояв, потупивши зір, подоба червоної барви виступила на його запалих блідих щоках (Дмит., Розлука, 1957, 298).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуплюю | потуплюємо |
2 особа | потуплюєш | потуплюєте |
3 особа | потуплює | потуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуплюватиму | потуплюватимемо |
2 особа | потуплюватимеш | потуплюватимете |
3 особа | потуплюватиме | потуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потуплював | потуплювали |
Жіночий рід | потуплювала | |
Середній рід | потуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуплюймо | |
2 особа | потуплюй | потуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потуплюючи | |
Минулий час | потуплювавши |