починальник
ПОЧИНАЛЬНИК, а, ч., розм., рідко. Те саме, що зачинатель.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | починальник | починальники |
Родовий | починальника | починальників |
Давальний | починальникові, починальнику | починальникам |
Знахідний | починальника | починальників |
Орудний | починальником | починальниками |
Місцевий | на/у починальнику, починальникові | на/у починальниках |
Кличний | починальнику | починальники |