починитися
ПОЧИНИТИСЯ, чиниться, док., заст. 1. Зробитися, вчинитися. [Гадюка:] ..Що це з тобою починилося: ти сам з собою розмовляєш? (Кроп., V, 1959, 497).
2. Удавати з себе кого-небудь. - Не мила жінка й посуду сьогодні; заходила сусідка закликати з собою до Йордану, - починилась моя дружина хворою (Л. Укр., І, 1951, 443).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | починюся | починимося |
2 особа | починишся | починитеся |
3 особа | починиться | починяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | починився | починилися |
Жіночий рід | починилася | |
Середній рід | починилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | починімося | |
2 особа | починися | починіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | починившись |