почмихування
ПОЧМИХУВАННЯ, я, с. , розм. Дія за знач. почмихувати і звуки, утворювані цією дією. З печі почулося невдоволене почмихування (Логв., Давні рани, 1961, 153); Звідти [з вокзалу] доносились перегуки поїздів, важке почмихування паровозів (Цюпа, Грози.., 1961, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | почмихування | почмихування |
Родовий | почмихування | почмихувань |
Давальний | почмихуванню | почмихуванням |
Знахідний | почмихування | почмихування |
Орудний | почмихуванням | почмихуваннями |
Місцевий | на/у почмихуванні | на/у почмихуваннях |
Кличний | почмихування | почмихування |