прапрадідів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прапрадідів | прапрадідова | прапрадідове | прапрадідові |
Родовий | прапрадідового | прапрадідової | прапрадідового | прапрадідових |
Давальний | прапрадідовому | прапрадідовій | прапрадідовому | прапрадідовим |
Знахідний | прапрадідів, прапрадідового | прапрадідову | прапрадідове | прапрадідові, прапрадідових |
Орудний | прапрадідовим | прапрадідовою | прапрадідовим | прапрадідовими |
Місцевий | на/у прапрадідовому, прапрадідовім | на/у прапрадідовій | на/у прапрадідовому, прапрадідовім | на/у прапрадідових |
прапрадід
ПРАПРАДІД, а, ч. 1. Батько прадіда чи прабаби. Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду, що його прапрадід Лошак служив колись за бунчукового товариша у якомусь козачому полку (Мирний, III, 1954, 259); Дяками були його батько Іван Якимович, і дід Іван Якимович, і прадід, і прапрадід (Довж., І, 1958, 175).
2. перев. мн. Далекі предки. Мої прапрадіди убогі Втекли од пана в сиву млу, В лісах, далеко від дороги, Курили дьоготь і смолу (Стельмах, V, 1963, 12); [Ольга:] Так за кого ж ти? [Тимофій:] За вільний індивід, за його розквіт.., за такої сили крик душі, який виривався з грудей прапрадідів наших, коли вони ламали бивні мамонту (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 24).
3. перен. Далекий попередник кого-, чого-небудь. Про форму самого твору нічого не сказано, тоді як покійний Житецький убачав у «Слові» прапрадіда наших народних дум (Мирний, V, 1955, 429).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прапрадід | прапрадіди |
Родовий | прапрадіда | прапрадідів |
Давальний | прапрадідові, прапрадіду | прапрадідам |
Знахідний | прапрадіда | прапрадідів |
Орудний | прапрадідом | прапрадідами |
Місцевий | на/у прапрадіді, прапрадідові | на/у прапрадідах |
Кличний | прапрадіде | прапрадіди |