пращник
ПРАЩНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею. На стінах.. були приготовлені купи каміння, за заборолами - діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (Скл., Святослав, 1959, 356); Олександр Невський розташував своє військо в такому бойовому порядку: попереду були стрілки-лучники і пращники (Іст. СРСР, І, 1957, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пращник | пращники |
Родовий | пращника | пращників |
Давальний | пращникові, пращнику | пращникам |
Знахідний | пращника | пращників |
Орудний | пращником | пращниками |
Місцевий | на/у пращнику, пращникові | на/у пращниках |
Кличний | пращнику | пращники |