пригнутий
ПРИГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригнути. Вони стояли на греблі біля самого шлюзу і дивилися, як срібна стьожка води спокійно котиться по густій зеленій щітці пригнутого до землі верболозу (Чаб., Тече вода.., 1961, 183); Захистити пагони малини від обмерзання можна, якщо їх пізно восени пригнути до землі. Кінці пригнутих пагонів зв'язують шпагатом (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
2. у знач. прикм. Який пригнувся, нахилився. Гарячі жнива. Біліють скрізь сорочки пригнутих женців (Вас., II, 1959, 165).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригнутий | пригнута | пригнуте | пригнуті |
Родовий | пригнутого | пригнутої | пригнутого | пригнутих |
Давальний | пригнутому | пригнутій | пригнутому | пригнутим |
Знахідний | пригнутий, пригнутого | пригнуту | пригнуте | пригнуті, пригнутих |
Орудний | пригнутим | пригнутою | пригнутим | пригнутими |
Місцевий | на/у пригнутому, пригнутім | на/у пригнутій | на/у пригнутому, пригнутім | на/у пригнутих |