пригодонька
ПРИГОДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до пригода 1. Ой розпливайтеся, мої пригодоньки, Так, як лист по воді! Ой не тіштеся, мої воріженьки, Та й моїй пригоді! (Укр.. нар. пісні, 1, 1964, 452); Коли б не сталась йому пригодонька на чужині! (Барв., Опов.., 1902, 141); Не заспокоїлась тільки Оксана, бо вже кожна людина на селі знала про її сором, лиху та нещасливу пригодоньку (Л. Янов., І, 1959, 38); Була б неприємна пригодонька із-за цієї прописки (Козл., Сонце.., 1957, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригодонька | пригодоньки |
Родовий | пригодоньки | пригодоньок |
Давальний | пригодоньці | пригодонькам |
Знахідний | пригодоньку | пригодоньки |
Орудний | пригодонькою | пригодоньками |
Місцевий | на/у пригодоньці | на/у пригодоньках |
Кличний | пригодонько | пригодоньки |