прийомний
ПРИЙОМНИЙ, а, е. 1. у сполуч. із сл. син, дочка. Прийнятий у чужу сім'ю. Найбільше вразило хлопця те, що він був не перший прийомний син Каленика Романовича і Ганни Сильвестрівни (Сенч., Опов., 1959, 38).
2. Те саме, що приймальний. Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою [лікарні] блимав непевно й тоскно (Мик., II, 1957, 223); - Прийомні години я вже розпочав. Скоро повна хата прохачів наб'ється... (Кучер, Трудна любов, 1960, 10); - Якого тут багато кімнат! - промовила Ганя. - От і багато! Перша кімната буде прихожа; друга - прийомна, третя - зала (Н.-Лев., І, 1956, 161).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прийомний | прийомна | прийомне | прийомні |
Родовий | прийомного | прийомної | прийомного | прийомних |
Давальний | прийомному | прийомній | прийомному | прийомним |
Знахідний | прийомний, прийомного | прийомну | прийомне | прийомні, прийомних |
Орудний | прийомним | прийомною | прийомним | прийомними |
Місцевий | на/у прийомному, прийомнім | на/у прийомній | на/у прийомному, прийомнім | на/у прийомних |