примиренець
ПРИМИРЕНЕЦЬ, нця, ч. 1. політ. Той, хто прагне примирити класові суперечності; прибічник примиренства.
2. розм. Той, хто примиряється з чим-небудь. Іван Антонович [командир роти] іншим разом нізащо не поступився б своїм мінометником.. Проте на цей раз Іван Антонович посів позицію примиренця. - Якщо Ясногорська виявила в нього медичні здібності, то що ж вдієш... хай (Гончар, І, 1954, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | примиренець | примиренці |
Родовий | примиренця | примиренців |
Давальний | примиренцеві, примиренцю | примиренцям |
Знахідний | примиренця | примиренців |
Орудний | примиренцем | примиренцями |
Місцевий | на/у примиренці | на/у примиренцях |
Кличний | примиренцю | примиренці |