припадочний
ПРИПАДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. - Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (Зар., На.. світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Мушк., День.., 1967, 8); // у знач. ім. припадочний, ного, ч. ; припадочна, ної, ж. Людина, у якої часто бувають припадки. [Забуга:] Замовчи, бабо... Завела панахиду. (До Базія: ) Де ти видрав її, цю припадочну? (Мокр., П'єси, 1959, 55); * У порівн. Петрусь спочатку скрикнув, потім притиснувся грудьми до землі і став нігтями перед собою дерти, забившись в корчах, як припадочний (Іщук, Вербівчани, 1961, 372).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | припадочний | припадочна | припадочне | припадочні |
Родовий | припадочного | припадочної | припадочного | припадочних |
Давальний | припадочному | припадочній | припадочному | припадочним |
Знахідний | припадочний, припадочного | припадочну | припадочне | припадочні, припадочних |
Орудний | припадочним | припадочною | припадочним | припадочними |
Місцевий | на/у припадочному, припадочнім | на/у припадочній | на/у припадочному, припадочнім | на/у припадочних |