притемнілий
ПРИТЕМНІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до притемніти. - Ви он куди погляньте. - Мамайчук кивав їм у протилежний бік, на схід, уже притемнілий, де на степовому крайнебі, низом виринаючи з імли, де-не-де перламутрово біліють хмари-оболоки (Гончар, Тронка, 1963, 123).
2. у знач. прикм., перен. Який утратив своє колишнє значення. Одного зимового вечора дуже шумно і весело було в одній світлиці.. того славного і ясного колись, а тепер геть-геть притемнілого міста (Фр., І, 1955, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | притемнілий | притемніла | притемніле | притемнілі |
Родовий | притемнілого | притемнілої | притемнілого | притемнілих |
Давальний | притемнілому | притемнілій | притемнілому | притемнілим |
Знахідний | притемнілий, притемнілого | притемнілу | притемніле | притемнілі, притемнілих |
Орудний | притемнілим | притемнілою | притемнілим | притемнілими |
Місцевий | на/у притемнілому, притемнілім | на/у притемнілій | на/у притемнілому, притемнілім | на/у притемнілих |