прогадувати
ПРОГАДУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГАДАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. і неперех. Помилятися в розрахунках, передбаченнях; прораховуватися; // перев. док. Схибити, промахнутися. Шуліка гепнувся об каміння поблизу качки. Хижак, певно, прогадав свій розліт -зопалу або з голоду не зауважив скелі (Досв., Гюлле, 1961, 61); // Через нерішучість, недосвідченість, нерозторопність і т. ін. залишатися у програші, опинятися в невигідному становищі, багато втрачати і т. ін. - Коротше кажучи, скільки візьмете за роботу? - Хто ж його зна... І матеріал у вас не такий... шалівка занозиста. Коли б бува не прогадати... (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59); - Купив оце підсвинка, та боюсь, чи не прогадав (Тют., Вир, 1964, 177); - У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? Ой, глядіть, дівчата, щоб не прогадали! (Гончар, Таврія, 1952, 19).
2. тільки док., неперех. Гадати (див. гадати1) якийсь час. - Як хоч , - відказала вона чоловікові й буцім заснула, тоді як цілу ніч продумала і прогадала (Мирний, І, 1954, 150).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогадую | прогадуємо |
2 особа | прогадуєш | прогадуєте |
3 особа | прогадує | прогадують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогадуватиму | прогадуватимемо |
2 особа | прогадуватимеш | прогадуватимете |
3 особа | прогадуватиме | прогадуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогадував | прогадували |
Жіночий рід | прогадувала | |
Середній рід | прогадувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогадуймо | |
2 особа | прогадуй | прогадуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прогадуючи | |
Минулий час | прогадувавши |