прогарцювати
ПРОГАРЦЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. перех. і неперех. Проїхати, проскакати верхи на коні гарцюючи. Він побачив, як перед полками .. на білому коні прогарцював невисокий, широкоплечий вершник і за мить зник в юрбі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 149); Гнат прогарцював прощальне коло по двору, зупинився у воротях, зняв карабін і вистрелив п'ять разів у повітря (Тют., Вир, 1964, 330).
2. перех., перен., розм. Виконати в швидкому темпі (танець). - Вже ні метелиці не потанцює, ні козачка з парубком не прогарцює (Укр. поети-романтики.., 1968, 271).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогарцюю | прогарцюємо |
2 особа | прогарцюєш | прогарцюєте |
3 особа | прогарцює | прогарцюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогарцював | прогарцювали |
Жіночий рід | прогарцювала | |
Середній рід | прогарцювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогарцюймо | |
2 особа | прогарцюй | прогарцюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прогарцювавши |