прозиваний
ПРОЗИВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозивати. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (Рильський, II, 1956, 276); // прозивано, безос. присудк. сл . - Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано , - спішно прошепотіла вона мені (Л. Янов., І, 1959, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прозиваний | прозивана | прозиване | прозивані |
Родовий | прозиваного | прозиваної | прозиваного | прозиваних |
Давальний | прозиваному | прозиваній | прозиваному | прозиваним |
Знахідний | прозиваний, прозиваного | прозивану | прозиване | прозивані, прозиваних |
Орудний | прозиваним | прозиваною | прозиваним | прозиваними |
Місцевий | на/у прозиваному, прозиванім | на/у прозиваній | на/у прозиваному, прозиванім | на/у прозиваних |