просватаний
ПРОСВАТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до просватати. Євмен Скоряк дочки не віддав .. Не хочу, мовляв, щоб і дочка старців плодила .. Та й до того, вже ніби як і просватана Христя (Головко, II, 1957, 399); // у знач. ім. просватані, них, мн. Дівчина, яку просватали, і хлопець, за якого вона йде заміж. Далі дівчата, бачачи, що просватані собі сидять і опріч себе нікого не бачать і нічого, що біля них робиться, не чують, захотіли їх зачепити (Кв.-Осн., II, 1956, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просватаний | просватана | просватане | просватані |
Родовий | просватаного | просватаної | просватаного | просватаних |
Давальний | просватаному | просватаній | просватаному | просватаним |
Знахідний | просватаний, просватаного | просватану | просватане | просватані, просватаних |
Орудний | просватаним | просватаною | просватаним | просватаними |
Місцевий | на/у просватаному, просватанім | на/у просватаній | на/у просватаному, просватанім | на/у просватаних |