просвітлений
ПРОСВІТЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до просвітити1. Клекоче Славута моторами, збиває просвітлену сонцем хвилю (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 147); Зняв [гуцул] крисаню, зачерпнув нею води й почав бризкати на дарабу. Другий бив по воді.., підіймаючи дощ бризків [бризок], просвітлених сонцем (Хотк., II, 1966, 381); // у знач. прикм. Вогник сірника пташиною забився в ліхтарі складених просвітлених долонь (Стельмах, II, 1962, 373).
2. у знач. прикм ., перен. Сповнений радості, задоволення і т. ін. Вона стала на стежці перед Гризотою .. просвітлена (Речм., Твій побратим, 1962, 89); Гурій Степанович Комаренко зайшов у добре знайому їдальню якийсь особливо просвітлений, спокійний (Собко, Срібний корабель, 1961, 200).
3. у знач. прикм., перен. Який просвітлів, виражаючи яке-небудь (звичайно позитивне) почуття (про очі). Звернула [Маня] до нього своє бліде лице, з котрого засіяло тепер двоє прегарних, внутрішньою радістю просвітлених очей (Коб., III, 1956, 193); Художниця звела на Отаву просвітлені від стримуваного реготу очі (Загреб., Диво, 1968, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просвітлений | просвітлена | просвітлене | просвітлені |
Родовий | просвітленого | просвітленої | просвітленого | просвітлених |
Давальний | просвітленому | просвітленій | просвітленому | просвітленим |
Знахідний | просвітлений, просвітленого | просвітлену | просвітлене | просвітлені, просвітлених |
Орудний | просвітленим | просвітленою | просвітленим | просвітленими |
Місцевий | на/у просвітленому, просвітленім | на/у просвітленій | на/у просвітленому, просвітленім | на/у просвітлених |