прострілений
ПРОСТРІЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прострілити 1. Звідси можна було розглядіти весь той неосяжний .. простір, на якому земля була прострілена, пропалена, поорана снарядами і бомбами, всіяна осколками (Жур., Опов., 1956, 235); Я ледве виліз на здоровенного коня. Прострілена ліва нога заважала (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 84); // прострілено, безос. присудк. сл. У передній машині було прострілено вітрове скло, поранено в ногу шофера і прострілено обидва правих скати (Коз., Блискавка, 1962, 193).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прострілений | прострілена | прострілене | прострілені |
Родовий | простріленого | простріленої | простріленого | прострілених |
Давальний | простріленому | простріленій | простріленому | простріленим |
Знахідний | прострілений, простріленого | прострілену | прострілене | прострілені, прострілених |
Орудний | простріленим | простріленою | простріленим | простріленими |
Місцевий | на/у простріленому, простріленім | на/у простріленій | на/у простріленому, простріленім | на/у прострілених |