пігнати
ПІГНАТИ, пожену, поженеш, док., діал. 1. перех. Погнати. - Чому вони його до школи не давали? - подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (Фр., II, 1950, 61); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Март., Тв., 1954, 177); // Загнати. На те працював [Івоніка] ціле своє життя, гріб, згортав кожду грудочку землі, на те, щоб відтак один другого пігнав у ту землю (Коб., II, 1956, 200).
2. неперех. Погнатися. Демко не сказав нічого, але схилився і, мов лис, пігнав межею за Петріями (Фр., V, 1951, 45); Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби.. Заздрів то збиточний вітер, пігнав за ними легким посвистом і розбивав на кусні чорні боввани (Кобр., Вибр., 1954, 164); // Швидко піти або побігти. Все [військо] гуртом пігнало до керниці (Коб., II, 1956, 150); Довго Яким решетився, кричав, аж охрип. Замітив укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (Ков., Тв., 1958, 77).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пожену | поженемо |
2 особа | поженеш | поженете |
3 особа | пожене | поженуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пігнав | пігнали |
Жіночий рід | пігнала | |
Середній рід | пігнало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поженімо | |
2 особа | пожени | поженіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пігнавши |