підголівник
ПІДГОЛІВНИК, а, ч. Пристрій для голови (звичайно на зуболікувальних, перукарських і т. ін. кріслах).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підголівник | підголівники |
Родовий | підголівника | підголівників |
Давальний | підголівникові, підголівнику | підголівникам |
Знахідний | підголівник | підголівники |
Орудний | підголівником | підголівниками |
Місцевий | на/у підголівнику | на/у підголівниках |
Кличний | підголівнику | підголівники |