підгорілий
ПІДГОРІЛИЙ, а, е. 1. Який почав горіти, підгорів трохи знизу, з боків і т. ін. Підгорілі крокви затріщали з одного боку, вся покрівля враз скривилася на бік, посунулась одним причілком униз (Гр., II, 1963, 303); // Засмажений, пригорілий (про страви). У готових млинців обчищають підгорілі краї, згортають їх кутниками, обсмажують з обох боків на маслі, посипають цукровою пудрою або цукром і подають на стіл гарячими (Укр. страви, 1957, 265).
2. Який втратив свіжість; присмажений сонцем (про рослину). Сонце в'ялить підгорілі трави (Логв., Давні рани, 1961, 181); Жінки в білих хустках брали під корінь підгорілу, перестиглу пшеницю й складали її в невеличкі снопи (Юхвід, Оля, 1959, 188).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підгорілий | підгоріла | підгоріле | підгорілі |
Родовий | підгорілого | підгорілої | підгорілого | підгорілих |
Давальний | підгорілому | підгорілій | підгорілому | підгорілим |
Знахідний | підгорілий, підгорілого | підгорілу | підгоріле | підгорілі, підгорілих |
Орудний | підгорілим | підгорілою | підгорілим | підгорілими |
Місцевий | на/у підгорілому, підгорілім | на/у підгорілій | на/у підгорілому, підгорілім | на/у підгорілих |