підміна
ПІДМІНА, и, ж. 1. Дія, при якій один предмет, одне явище підмінюють іншим, одна особа виступає замість іншої. Ремо здригнувся.. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні... На хвилинку йому здалось, що то не вона... В його голові майнули химерні думки про можливість підміни... (Досв., Гюлле, 1961, 94); Для прози та драматургії так само, як і кіно, найбільшим лихом є підміна реалізму натуралізмом (Літ. газ., 15.ІІІ 1959, 4).
2. Те, чим підмінюють кого-, що-небудь. - Збирайтеся додому... А я підміну пришлю... (Кучер, Трудна любов, 1960, 273).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підміна | підміни |
Родовий | підміни | підмін |
Давальний | підміні | підмінам |
Знахідний | підміну | підміни |
Орудний | підміною | підмінами |
Місцевий | на/у підміні | на/у підмінах |
Кличний | підміно | підміни |
підмінити
ПІДМІНИТИ див. підмінювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підміню | підмінимо |
2 особа | підміниш | підміните |
3 особа | підмінить | підмінять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підмінив | підмінили |
Жіночий рід | підмінила | |
Середній рід | підмінило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підмінімо | |
2 особа | підміни | підмініть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | підмінивши |