піднебінний
ПІДНЕБІННИЙ, а, е. 1. Прикм. до піднебіння. Порожнина рота відокремлюється від порожнини носа піднебінними кістками і відростками верхньощелепних кісток (Анат. і фізіол. люд., 1957, 31).
2. лінгв. Те саме, що палатальний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | піднебінний | піднебінна | піднебінне | піднебінні |
Родовий | піднебінного | піднебінної | піднебінного | піднебінних |
Давальний | піднебінному | піднебінній | піднебінному | піднебінним |
Знахідний | піднебінний, піднебінного | піднебінну | піднебінне | піднебінні, піднебінних |
Орудний | піднебінним | піднебінною | піднебінним | піднебінними |
Місцевий | на/у піднебінному, піднебіннім | на/у піднебінній | на/у піднебінному, піднебіннім | на/у піднебінних |
піднебіння
ПІДНЕБІННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Стельмах, II, 1962, 39); - Подивився їм [псам] в роти, а в одного піднебіння все чорне. Такі й вовків не бояться (Панч, В дорозі, 1959, 183); При розгляданні ротової порожнини треба показати на таблиці її верхню стінку, утворену твердим і м'яким піднебінням (Метод. викл. анат., 1955, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піднебіння | піднебіння |
Родовий | піднебіння | піднебінь |
Давальний | піднебінню | піднебінням |
Знахідний | піднебіння | піднебіння |
Орудний | піднебінням | піднебіннями |
Місцевий | на/у піднебінні | на/у піднебіннях |
Кличний | піднебіння | піднебіння |