підохочений
ПІДОХОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підохотити. - Думу думаєш, полковнику? - запитував підохочений горілкою Немира (Кач., Вибр., 1953, 104).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підохочений | підохочена | підохочене | підохочені |
Родовий | підохоченого | підохоченої | підохоченого | підохочених |
Давальний | підохоченому | підохоченій | підохоченому | підохоченим |
Знахідний | підохочений, підохоченого | підохочену | підохочене | підохочені, підохочених |
Орудний | підохоченим | підохоченою | підохоченим | підохоченими |
Місцевий | на/у підохоченому, підохоченім | на/у підохоченій | на/у підохоченому, підохоченім | на/у підохочених |