розбатований
РОЗБАТОВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розбатувати. - Ач, - роздивлявся він розбатовану в шмаття долоню, - хоч би ж відтяли та по-людськи, а то тільки понівечили... (Стар., Облога.., 1961, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбатований | розбатована | розбатоване | розбатовані |
Родовий | розбатованого | розбатованої | розбатованого | розбатованих |
Давальний | розбатованому | розбатованій | розбатованому | розбатованим |
Знахідний | розбатований, розбатованого | розбатовану | розбатоване | розбатовані, розбатованих |
Орудний | розбатованим | розбатованою | розбатованим | розбатованими |
Місцевий | на/у розбатованому, розбатованім | на/у розбатованій | на/у розбатованому, розбатованім | на/у розбатованих |