розважність
РОЗВАЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. розважний. В її словах, поведінці, рухах відчувалась та особлива розважність і витримка, що неминуче виробляється в кожного педагога (Гур., Новели, 1951, 241); Омелян викликав Гриця Духоту. Байда поважав цього слюсаря з качиним носом за розважність і за гострий язик (Панч, І, 1956, 440).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розважність | розважності |
Родовий | розважності, розважности | розважностей |
Давальний | розважності | розважностям |
Знахідний | розважність | розважності |
Орудний | розважністю | розважностями |
Місцевий | на/у розважності | на/у розважностях |
Кличний | розважносте | розважності |