розвидніти
РОЗВИДНІТИ, іє, док., безос., рідко. 1. Те саме, що розвиднітися 1. - Скоро вже й розвидніє, а там і до корів молодиці підуть... (Морд., І, 1958, 147); Передбачення Кутузова збулися: тільки-но розвидніло, а вже біля села Бородіно розпочався бій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 293).
2. перен. Стати краще, легше (про поліпшення життя, матеріальних умов і т. ін.). Пишу сестрі Емілії в Канаду, що вже нам розвидніло. Вже мій чоловік їсть, що йому смакує, вже мої діти вчаться в семикласній школі, а сама я дістала медалю на груди за свої видатні буряки (Гончар, І, 1954, 490).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвиднію | розвидніємо |
2 особа | розвиднієш | розвиднієте |
3 особа | розвидніє | розвидніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розвиднів | розвидніли |
Жіночий рід | розвидніла | |
Середній рід | розвидніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розвидніймо | |
2 особа | розвидній | розвиднійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розвиднівши |