розгорілий
РОЗГОРІЛИЙ, а, е, рідко. Який розгорівся; розгарячений, розпашілий. Несмілим, розгорілим, переляканим поглядом окинула я його гарне, тепер аж побіліле обличчя (Коб., І, 1956, 235); Коли свіже, трохи зимнє повітря так приємно подихає на розгорілі лиця, можна гратися, можна бігати.. без кінця (Вас., І, 1959, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгорілий | розгоріла | розгоріле | розгорілі |
Родовий | розгорілого | розгорілої | розгорілого | розгорілих |
Давальний | розгорілому | розгорілій | розгорілому | розгорілим |
Знахідний | розгорілий, розгорілого | розгорілу | розгоріле | розгорілі, розгорілих |
Орудний | розгорілим | розгорілою | розгорілим | розгорілими |
Місцевий | на/у розгорілому, розгорілім | на/у розгорілій | на/у розгорілому, розгорілім | на/у розгорілих |