роздобрілий
РОЗДОБРІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до роздобріти. Захмелілий і роздобрілий, Іван Лук'янович приймав мене так, що, здавалось, ось-ось полізе цілуватися (Грим., Подробиці.., 1956, 134).
2. Який став товстим, огрядним. Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (Стельмах, І, 1962, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздобрілий | роздобріла | роздобріле | роздобрілі |
Родовий | роздобрілого | роздобрілої | роздобрілого | роздобрілих |
Давальний | роздобрілому | роздобрілій | роздобрілому | роздобрілим |
Знахідний | роздобрілий, роздобрілого | роздобрілу | роздобріле | роздобрілі, роздобрілих |
Орудний | роздобрілим | роздобрілою | роздобрілим | роздобрілими |
Місцевий | на/у роздобрілому, роздобрілім | на/у роздобрілій | на/у роздобрілому, роздобрілім | на/у роздобрілих |