розкарячений
РОЗКАРЯЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Незграбно вигнутий, розчепірений. Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам'яніли - холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (Скл., М. Щорс, 1938, 70); Важко переставляючи розкарячені ноги, сопів Теофан з мішком на плечах (Цюпа, Грози.., 1961, 148).
2. Те саме, що розкарякуватий 2. Перед очима у нас були кострубаті, розкарячені пні (Мур., Бук. повість, 1959, 304).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкарячений | розкарячена | розкарячене | розкарячені |
Родовий | розкаряченого | розкаряченої | розкаряченого | розкарячених |
Давальний | розкаряченому | розкаряченій | розкаряченому | розкаряченим |
Знахідний | розкарячений, розкаряченого | розкарячену | розкарячене | розкарячені, розкарячених |
Орудний | розкаряченим | розкаряченою | розкаряченим | розкаряченими |
Місцевий | на/у розкаряченому, розкаряченім | на/у розкаряченій | на/у розкаряченому, розкаряченім | на/у розкарячених |