розладжений
РОЗЛАДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розладити.
2. у знач. прикм., рідко. Який перестав ладити з ким-небудь, перебуває в незгоді з кимсь. Живе [Огей] тут, у своїй родині, як вовк у чужій норі, незрозумілий для самого себе, дружини і малих дітей, які виховуються серед розладжених двох істот - їхніх батьків (Досв., Вибр., 1959, 250).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розладжений | розладжена | розладжене | розладжені |
Родовий | розладженого | розладженої | розладженого | розладжених |
Давальний | розладженому | розладженій | розладженому | розладженим |
Знахідний | розладжений, розладженого | розладжену | розладжене | розладжені, розладжених |
Орудний | розладженим | розладженою | розладженим | розладженими |
Місцевий | на/у розладженому, розладженім | на/у розладженій | на/у розладженому, розладженім | на/у розладжених |