розпрощання
РОЗПРОЩАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розпрощатися.
На розпрощання - перед розставанням. На розпрощання учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками не сходитись (Свидн., Люборацькі, 1955, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпрощання | розпрощання |
Родовий | розпрощання | розпрощань |
Давальний | розпрощанню | розпрощанням |
Знахідний | розпрощання | розпрощання |
Орудний | розпрощанням | розпрощаннями |
Місцевий | на/у розпрощанні | на/у розпрощаннях |
Кличний | розпрощання | розпрощання |