розраювати
РОЗРАЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРАЯТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Висловлюючи співчуття, заспокоювати, розвеселяти кого-небудь. Ніхто її не втішав, не розраював. Бо йшлося про важливіше (Загреб., Спека, 1961, 342); Андрій навмисне звів розмову на жарт, щоб якось розраяти Галину Львівну (Гур., Наша молодість, 1949, 184); Максим стояв.. і не знав, що сказати Насті, як розраяти, втішити її (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 73).
2. Умовляти кого-небудь відмовитися від якоїсь дії, якогось наміру, вчинку; не радити щось робити. Мати не стала розраювати Олю, а може, не хотіла позбавляти її останньої надії (Юхвід, Оля, 1959, 83); - Ото ще будете за ним плакати! - спробувала розраяти матір Оленка (Козл., Ю. Крук, 1950, 217); Маковей уже був зохотився на міньбу. Але брати Блаженки розраяли хлопця (Гончар, III, 1959, 452).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розраюю | розраюємо |
2 особа | розраюєш | розраюєте |
3 особа | розраює | розраюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розраюватиму | розраюватимемо |
2 особа | розраюватимеш | розраюватимете |
3 особа | розраюватиме | розраюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розраював | розраювали |
Жіночий рід | розраювала | |
Середній рід | розраювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розраюймо | |
2 особа | розраюй | розраюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розраюючи | |
Минулий час | розраювавши |